20 KiB
Radicle: децентралізований P2P хостинг Git/DVCS
Radicle - це відносно новий проєкт з відкритим кодом, написаний мовою Rust, що реалізує пірингову модель хостингу Git/DVCS (Distributed Version Control System)
Знав я про нього раніше, і вже встиг трішки поекспериментувати, змусивши привітних розробників навіть підключити цікавий мені пір Yggdrasil.
Утім, через деякий час я відклав ці експерименти, оскільки на той час "вдарився" в тему мережної гігієни. Radicle - націлений на конективність, і розробники не дуже розуміли чому я хочу бачити "чисті" з'єднання на потрібну мені мережу. Утім, це стосується всієї тематики BitTorrent / DHT і якщо у вас крутяться торенти і вони у вашій країні не обмежені законодавством, то дана платформа може бути цікавою: адже дозволяє будувати відмово-стійкі (а в певній конфігурації - цензуро-стійкі) децентралізовані репозиторії, подібно до того, як це відбувається в IPFS, але фокусом на контроль версій та інтуїтивний API, що базується на Git.
Окрім базового набору команд git (які тут обгорнуті в rad) комплекс Radicle реалізує розширену функціональність з пірингової синхронізації:
- облікових записів користувачів
- їх соціальної активності (issues, patches / PR, тощо)
- та поточного стану самого сховища з іншими вузлами
Як майже всюди в децентралізованій індустрії, облікові записи в Radicle базуються на асиметричній криптографії Ed25519, тому реєструючись в мережі, потрібно зробити резервне копіювання профілю. Якщо приватний ключ профілю буде втрачено, то ніякий сапорт не допоможе бо його тут немає.
Щоб зорієнтуватись наочно, розглянемо як схематично виглядає типовий програмний комплекс:
┌─────────────────┐┌────────────────┐
│ Radicle CLI ││ Radicle Web │
└─────────────────┘└────────────────┘
┌───────────────────────────────────┐
│ Radicle Repository │
│ ┌────────┐ ┌────────┐ ┌─────────┐ │
│ │ code │ │ issues │ │ patches │ │
│ └────────┘ └────────┘ └─────────┘ │
├───────────────────────────────────┤
│ Radicle Storage (Git) │
└───────────────────────────────────┘
┌────────────────┐┌─────────────────┐
│ Radicle Node ││ Radicle HTTPD │
├────────────────┤├─────────────────┤
│ NoiseXK ││ HTTP + JSON │
└────────────────┘└─────────────────┘
- Radicle CLI - це клієнтський інтерфейс командного рядка та частково P2P обгортка для git
- Radicle Web - локальний веб-інтерфейс для перегляду репозиторію в браузері
- Radicle Repository - ядро VCS
- Radicle Node - P2P складова для синхронізації вашого коду та коду який ви читаєте (що цікаво, в екосистемі Radicle замість зірочок використовується функція "Seed", якщо у вас наприклад вузол розгорнуто на VPS з виділеним IP - можна таким чином підтримати цікавий вам проєкт його ресідінгом)
- Radicle HTTPD - відповідає за високорівневе Веб-API
Усі ці компоненти ставити окремо не обов'язково, розглянемо тільки базовий мінімум для організації свого репозиторію та публікації його коду через локальний вузол на публічні сервери провайдерів мережі з метою поширення коду з іншими користувачами, у яких інфраструктура Radicle може бути не встановлена.
Встановлення
На сайті є схожий до Rustup скрипт інсталяції "в одну команду":
curl -sSf https://radicle.dev/install | sh
Але Radicle - не Rustup і я вирішив зібратись руками, за одно для себе краще зрозумівши як це працює (офіційний гайд).
git clone https://iris.radicle.xyz/z3gqcJUoA1n9HaHKufZs5FCSGazv5.git heartwood
cd heartwood
cargo install --path crates/radicle-cli --force --locked --root ~/.radicle
cargo install --path crates/radicle-node --force --locked --root ~/.radicle
cargo install --path crates/radicle-remote-helper --force --locked --root ~/.radicle
- само собою, для збірки проєктів Rust з вихідного коду, у вас повинна бути розгорнута відповідна інфраструктура (наприклад, засобами того ж Rustup)
- вихідний код heartwood можна забрати zip-архівом або іншим зручним способом, приклад з
git cloneпередбачає, що у вас під рукою саме Git - останніми командами компілюємо мінімальний набір radicle-cli, radicle-node і radicle-remote-helper
- radicle-remote-helper тут треба як системна залежність між radicle-cli і radicle-node
radicle-cli
Встановивши radicle-cli, можна працювати з віддаленими та локальними репозиторіями: наприклад клонувати код з вузлів Radicle за їх хешем або працювати з локальним сховищем до його публікації. Як згадувалось вище, для роботи з кодом в Radicle використовується команда rad:
rad --help
Наша мета - ознайомитись з екосистемою, тому спробуймо розмістити власний код десь в когось. Для цього, спочатку створімо новий профіль користувача:
rad auth
- alias - юзернейм
- passphrase - пароль
В системах Linux, дані створеного профілю Radicle будуть стандартно розміщені в теці ~/.radicle; приватний ключ (який варто забекапити) знаходиться в ~/.radicle/keys/radicle
- тут глянув права:
0600- молодці, часто про цей нюанс розробники забувають і його можна дістати траверсом, тут же з цим все окей.
Подивитись інформацію про свій новостворений профіль можна командою:
rad self
Тепер можемо додати перший репозиторій, а точніше - прив'язати існуючий репозиторій Git до нового апстріму Radicle. Для цього власне спершу потрібно ініціювати репозиторій Git, він повинен містити щонайменше один коміт:
mkdir ~/repo
cd ~/repo
git init
echo -e 'hello world' >> test.txt
git add .
git commit -m 'initial commit'
- логічно, що можна взяти готовий репозиторій у якості донору для тестів, але для перших кроків краще створити тестовий з одним файлом (насправді на вузлах стандартного провайдера стільки цих тестових репозиторіїв, що я досі не бачив там справжніх проєктів)
- варто зауважити, що в Radicle використовуються метадані профілю Git (username, e-mail тощо)
Коли стандартний репозиторій Git підготовлено, з теки проєкту, ініціюємо для нього середовище:
rad init
- Name - назва репозиторію (в Radicle для ідентифікації використовуються унікальні хеші)
- Description - опис проєкту
- Default branch - master (класика)
- Visibility - вказуємо публічний, щоб мати можливість його перевірити після публікації в мережі Radicle
Типових команд rad commit / rad push тут немає, бо rad - це лише пірингова обгортка для git. Для реєстрації змін, використовується саме рівень Git: git commit / git push... Якщо вказати git status то побачимо, що в апстрім Git командою rad init раніше було додано rad/master. Таким чином, коли змінюється код, зміни фіксуються як завжди - через git commit / git push і при увімкненому вузлі Radicle - ці зміни автоматично синхронізуються з P2P мережею та іншими сховищами, якщо такі є (наприклад Radicle, Codeberg і GitHub).
Перевірити список проініціалізованих репозиторіїв саме Radicle, можна командою:
rad ls
- тут повинен бути щойно створений репозиторій
Переглянути поточний, в якому зараз знаходитесь, командою:
rad .
radicle-node
Перш як запускати вузол Radicle, рекомендую перевірити та актуалізувати публічні піри, засобами яких відбуватиметься підключення та синхронізація з мережею:
rad config
- звертаємо увагу на
publicExplorerіpreferredSeeds - файл конфігурації знаходиться в
/.radicle/config.json
Керування вузлом відбувається групою команд rad node, усі її доступні опції можна отримати виконавши:
rad node --help
Для тестування rad push, запустимо вузол з аргументами --foreground і дебагом --verbose:
rad node start --foreground --verbose
Поточний статус вузла можна перевірити (наприклад, з іншої сесії терміналу) командою:
rad node status
Якщо не вказати --foreground, зупинити процес можна командою:
rad node stop
Після публікації змін до апстріму Radicle командою git push (з увімкненим вузлом) дані мають з'явитись на публічних ресурсах за ідентифікатором з команди rad .:
rad:z2q5m7WMZnHGzumpt7tRDyaFStVTj
Відповідно, URL мого репозиторію на сайті app.radicle.xyz та сіді iris.radicle.xyz буде:
Сервіс systemd
Для зручності авто-запуску при старті системи, варто створити системний сервіс.
Актуальні приклади можна отримати в офіційному репозиторії heartwood/systemd/system/*
Особиста думка
Git - по своїй архітектурі, вже є децентралізованою системою контролю версій, для якої легко налаштувати реплікацію засобами clone. Навіщо потрібен додатковий шар P2P - мабуть для доступу до вихідного коду з розподілених сховищ за NAT, що використовують свої незалежні мости.
Мережна безпека
Як писав на самому початку, для мене відкрите питання мережних витоків та моніторингу активності DHT третіми особами. В світі обміну файлами через BitTorrent, така активність використовується в першу чергу рекламними компаніями, а звідти - потенційними засобами масової маніпуляції свідомістю, в якій я бачу куди більшу загрозу щонайменше для себе. Якщо ви переймаєтесь подібними питаннями, то в Radicle я помічав міжмережний трафік при намаганні крутити його через тунель (Yggdrasil) - тобто на момент публікації, ноді байдуже куди конектитись і якщо ви не блокуєте подібну активність зовнішніми засобами, цей інструментарій є потенційно "брудним" як і обмін файлами через торент-трекери.
Децентралізація
Тим не менше, розподілені моделі зберігання мають свої переваги в плані вибору провайдера, що може бути зручно для публікації забороненого централізованими сервісами вмісту. До "забороненого" можна віднести й публікацію бінарних файлів, якщо наприклад ви хочете законтролити певну їх ревізію, або публікуєте в репозиторії блог та бажаєте розмістити в ньому контекстні відео-файли чи фото (використання яких обмежено користувацькою угодою через ліміти дискових спроможностей централізованих сервісів). Також, децентралізовані рішення можуть бути інструментом для обходу глобальних фаєрволів, хоча особисто я вважаю такі рішення не ефективними, бо технологія BitTorrent створювалась для іншої мети.
Серед потенційних проблем пірингового VCS, бачу затримку оновлень та фрагментацію версій - цю модель потрібно перевіряти на практиці, бо з IPFS вона виявилась абсолютно провальною і технічний трафік там перевищує практичний.
У випадку Radicle, виходить, що ви так само обираєте якийсь кустарний сервер, який згодом через свою нерентабельність буде вимкнено за настроєм адміна, а у вас - залишаться по мережі мертві лінки 404, якими ділились для реклами свого продукту. Тут, як і всюди, найкраще запустити свій сервер (ноду) але знову таки, чим це буде краще за класичний сервер Git або Git + Gitea, де ви повністю контролюєте вхідні та вихідні підключення і не морочитесь при цьому з імпровізаціями PEX?
Інтерфейс
Мені досі не дуже зрозумілий Web-UI Radicle. Вони перейменували Pull в Patch, це вже збиває з толку. Я безнадійно звик до GitHub. З іншого боку, активно експериментую з переходом на протокол Gemini, а з ним - зміною концепції взаємодії з контентом: для текстових сторінок - свій застосунок, для месенджера - інший, для медіа - третій. Тобто намагаюсь відучити себе від Веб-браузеру, в який перекочувало буквально все моє життя.
Тому, суб'єктивно, Radicle - це інструмент в першу чергу для людей, які готові змінювати свідомість та власні звички, чий розум відкритий для нового досвіду і тестування на цьому ясному розумі нових концепцій, у цьому випадку - на базі старих технологій. Цей проєкт однозначно вартий уваги через як мінімум свою інтенсивність розробки і я особисто за ним з цікавістю спостерігаю.
Сфери застосування
На мою думку, Radicle слід сприймати саме як повноцінний варіант self-hosted сервера Git: як для своїх проєктів, так і для мірорингу проєктів, які вам подобаються. З тією лише відмінністю, що користувачам проєктів які вам сподобались (ресідом) - не потрібно знати ваш домен, щоб скачати потрібний їм код, при тому зробити це безпечно в плані компрометації, засобами криптографічного доказу походження оригіналу.